Замість моря — кар’єр, замість Ейфелевої вежі — шахтний копер. Чим Кривий Ріг може дивувати туристів

Кривий Ріг має те, заради чого туристи їдуть до промислових міст Європи: величезні кар'єри, шахтні копри, відвали, затоплені виробки та колишні промислові комплекси. Чому Кривий Ріг досі не перетворив промислову спадщину на повноцінний туристичний продукт, які об'єкти можуть стати туристичними магнітами та чого місту варто повчитися в європейських країн — розповіла Першому Криворізькому Вікторія Пацюк, викладачка Криворізького державного університету, дослідниця індустріальної спадщини та індустріального туризму.

Кривий Ріг має десятки об'єктів для промислового туризму

Один із прикладів промислової спадщини, яку можна було б використати для туризму, — шахта «Гігант-Глибока». Вона розташована неподалік історичного осередку міста, відомого як Стара Дзержинка. У 1970-х роках шахта була однією з найпотужніших у світі. У найпродуктивніший період тут видобували близько 7,4 мільйона тонн руди на рік. Нині підприємство працює в режимі гідрозахисту: воду відкачують, щоб запобігти підтопленню територій.

Бетонний копер шахти має висоту понад 100 метрів, із нього відкривається чудова панорама на місто. Раніше на цю локацію організовували підйоми.

Якби ми були у забезпеченій європейській країні, я думаю, що однозначно цю локацію дуже швидко перетворили б на брендовий туристичний магніт, — говорить дослідниця.

Шахта «Гігант-Глибока» — лише один із можливих об'єктів. Криворіжжя має кар'єри, відвали, провальні зони, промислові будівлі та інженерні споруди. За словами Вікторії Пацюк, кар'єрів у регіоні налічують 11, але далеко не всі вони залучені до туристичних програм.

У минулому для промислового туризму в місті навіть визначили сім індустріальних чудес Криворіжжя:

• залізорудний кар'єр, зокрема кар'єр Південного ГЗК;
• шахта «Криворізька», раніше — «Родіна»;
• доменна піч №9 на «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
• промислові відвали;
• затоплені кар'єри;
• Криворізький Гранд-каньйон — ділянка Інгульця, затиснута відвальними комплексами;
• провальні зони, що утворилися внаслідок гірничих робіт.

Кар'єр Південного ГЗК уже був туристичним магнітом

До повномасштабного вторгнення Кривий Ріг приймав чимало екскурсійних груп. Однак Вікторія Пацюк наголошує: важливо розрізняти туризм та екскурсії.
Турист зазвичай залишається в місті на ночівлю, а екскурсант приїжджає на кілька годин і повертається додому того самого дня. Саме другий формат був особливо поширеним у Кривому Розі.

Наприклад, пасажири ранкового потяга з Києва могли провести день на екскурсіях і ввечері поїхати назад. Мешканці Дніпра приїжджали подивитися окремо на північну або південну частину міста.

Найпопулярнішим об'єктом для відвідування був кар'єр Південного гірничо-збагачувального комбінату. Підприємство погоджувалося приймати екскурсантів, а Державне агентство розвитку туризму свого часу відзначало кар'єр серед туристичних магнітів України.


У 2020–2021 роках, коли відремонтували дорогу в напрямку Миколаєва, до Кривого Рогу заїжджали й транзитні мандрівники, які їхали на море або поверталися звідти. Часто вони виділяли на місто три-чотири години, щоб побачити кар'єр.

Цей досвід показує, що промислові об'єкти можуть бути причиною приїзду до Кривого Рогу. Проте, щоб туристи залишалися довше, місту потрібні не лише окремі екскурсії, а й комплексна пропозиція: маршрути, місця для відпочинку, харчування, проживання та сувеніри.

Чому підприємства вважають невигідним приймати туристів

Одна з головних перешкод для розвитку промислового туризму — інтереси самих підприємств. Для виробництва екскурсії не є основним видом діяльності, а допуск сторонніх людей на територію може створювати додаткові організаційні та безпекові труднощі.

Вікторія Пацюк згадує, як під час зйомок на шахті «Ювілейна» представник підприємства пояснював, чому туристичні відвідування не є для нього пріоритетом. Один елемент гірничого обладнання — «грибок» ковша — коштує близько 200 доларів. І таких деталей у виробництві використовують багато.

«Для чого нам промисловий туризм?» — так дослідниця переказує позицію представника підприємства.


У 2015 році був і досвід платних підземних екскурсій. Криворізький залізорудний комбінат погодився провести пробні спуски туристів до шахти. Однак згодом від цієї ідеї відмовилися. На думку Вікторії Пацюк, одна з причин полягає в тому, що видобуток руди приносить підприємству значно більший прибуток, ніж туристична діяльність.

Водночас шахта — це не лише підземні виробки. Її наземні споруди також можуть стати об'єктами екскурсій або музеєфікації. Такий формат простіше організувати, і він не потребує тих самих витрат, що й облаштування підземного маршруту.

«Ми не можемо зараз дозволити собі великі інвестиційні проєкти. Але принаймні можемо зберегти те, що маємо», — пояснює дослідниця.

За її словами, для початку іноді достатньо прибрати сміття, впорядкувати територію та забезпечити догляд за спорудою. Тоді об'єкт можна використовувати для фотосесій та екскурсій, а вже згодом шукати кошти на масштабніші зміни.

Як у Швеції діючу шахту перетворили на музей

Один із прикладів, на який пропонує орієнтуватися Вікторія Пацюк, — залізорудна шахта в місті Кіруна на півночі Швеції.

Місто має проблеми, знайомі й Кривому Рогу: залежність від гірничодобувної промисловості та території, що зазнають просідання через видобуток корисних копалин.


Однак шахта там виконує не лише виробничу функцію. На одному з відпрацьованих горизонтів, на глибині 540 метрів, облаштували музей гірничої справи. Нижче продовжують видобувати залізну руду, а колишній горизонт використовують для туристичних відвідувань.

У музеї демонструють сучасну гірничу техніку та розповідають про історію видобутку руди в регіоні. Для відвідувачів також організовують спуск під землю, показують відео про шахту та облаштували кафе в шахтарській тематиці.
За словами Вікторії Пацюк, під час її відвідування в межах міжнародного конгресу екскурсія для учасників була безкоштовною, тоді як звичайний квиток коштував близько 50 євро.

У Німеччині завод став ландшафтним парком, а в Чехії поєднали виробництво й музей

Інший приклад — ландшафтний парк Duisburg-Nord у німецькому місті Дуйсбург, колишньому промисловому центрі Рурського регіону.

На території металургійного підприємства, яке більше не працює за первісним призначенням, створили великий громадський простір. Колишні промислові споруди не демонтували, а пристосували для нових потреб. Тут облаштували пішохідні та велосипедні маршрути, місця для відпочинку, а в одній із колишніх градирень — центр для дайвінгу.


Важливо, що парк не створювали за один раз. Територію поступово наповнювали новими функціями, відкриваючи окремі локації та розвиваючи їх далі.

Ближчим до Кривого Рогу Вікторія Пацюк вважає досвід чеської Острави. Там частина металургійного підприємства продовжує працювати, а інші його ділянки використовують для музеєфікації та ревіталізації.

На думку дослідниці, подібний підхід у перспективі можна було б застосувати й на території «АрселорМіттал Кривий Ріг». Наприклад, окремі об'єкти могли б отримати нові функції та стати доступними з боку міста, без необхідності проходити через центральний пропускний пункт підприємства.

Серед споруд, які варто було б зберегти, вона називає і градирні. Колись у Кривому Розі їх було чотири, дві згодом демонтували. Одну з тих, що залишилися, можна було б переосмислити як виставковий простір або інтерактивний кінотеатр.

Дослідниця звертає увагу й на інший підхід до промислової спадщини: не викидати старе обладнання, а використовувати його в міському просторі. Наприклад, у парках Європи гірничі вагонетки та ковші стають елементами клумб і малих архітектурних форм. У Кривому Розі ж є великий парк Шахтарський, однак його назва ніяк не відображена в оформленні парку. Використання гірничої тематики могло б зробити його впізнаванішим і водночас нагадувати містянам про історію краю.

Місто має бути цікави не лише туристам, а й місцевим

Промислову спадщину можна поєднувати й із природними локаціями. Один із прикладів — територія поблизу Деконської петлі. Колись тут протікала річка Саксагань. Після відкриття покладів залізної руди та розвитку видобутку виникла потреба змінити її русло. Для цього створили Саксаганський дериваційний тунель, яким воду спрямували під землю. Нині на місці колишнього русла залишився незвичний ландшафт зі сланцевими скелями та панорамним видом на шахтні копри й міські квартали.

Територію вже використовують для екскурсій, але її можна було б облаштувати як рекреаційний простір. Вікторія вважає, що такі природоорієнтовані проєкти можуть бути цікавими для європейських грантових програм. У промислових регіонах Європи створюють зелені коридори та рекреаційні зони, де мешканці можуть відпочивати неподалік від міста.

Дослідниця також наголошує: ревіталізовані промислові території не варто створювати виключно для приїжджих. У Рурському регіоні під час переосмислення колишніх заводів враховували потреби місцевих мешканців. В одних громадах відкривали музеї, в інших — кінотеатри, культурні або освітні комплекси.

Вона наводить приклади ревіталізації в Україні: львівський !FESTrepublic, артпростір Jam Factory Art Center, а також франківський «Промприлад». Останній розвивався завдяки залученню інвестицій від меценатів і бізнесів. На його території працюють економічні та соціальні проєкти.


Коли турист приїжджає до міста, він платить не лише за квиток чи послуги гіда. Він користується транспортом, може пообідати в кафе, придбати сувеніри, зупинитися в готелі або відвідати інші локації. Тому заробляють не тільки екскурсоводи та власники туристичних об'єктів. Додатковий попит отримують заклади харчування, готелі, перевізники, магазини та інші місцеві бізнеси. Ці гроші підтримують роботу інших сфер економіки.

Для Кривого Рогу важливий іще один результат — зміна сприйняття міста. Дослідниця пригадує, як на туристичних виставках у Києві відвідувачі асоціювали Кривий Ріг із забрудненням і промисловими викидами. Представникам міста доводилося пояснювати, що тут є не лише підприємства, а й унікальні ландшафти та об'єкти, які можуть зацікавити мандрівників.

Одна справа — жити в місті, яке інші сприймають як місце, де на голову падає руда. Інша — жити й працювати в місті, на підприємствах якого є черга з іноземців, які хочуть побачити найпотужніші промислові об'єкти, — говорить Вікторія Пацюк.

На її думку, промисловий туризм може впливати не лише на доходи бізнесу, а й на ідентичність мешканців та імідж Кривого Рогу. Це також може зробити місто привабливішим для інвестицій. Однак для цього недостатньо мати великі кар'єри та підземні шахти. Потрібно визначити пріоритетні об'єкти, домовлятися з підприємствами, зберігати промислову спадщину, створювати доступну інфраструктуру та пропонувати відвідувачам причини залишитися в місті довше, ніж на кілька годин.